До уваги читачів реферат статті у рубриці «ІСТОРІЯ НАУКИ»
Ґрунтознавчі наукові форуми на тлі історії Міжнародного товариства ґрунтознавців (ISSS/IUSS): українська складова (1907–1929).
В. В. Кунець, Т. М. Лактіонова, І. Ф. Парасочка
У статті розглянуто зародження ідеї об’єднання світової ґрунтознавчої наукової спільноти та організації міжнародних педологічних форумів задля становлення ґрунтознавства як самостійної науки. Виокремлено українську складову в історії перших зібрань ґрунтознавців, об’єднаних метою створення Міжнародного товариства і виявлено динаміку змін пріоритетних напрямів розвитку наукової думки. Хронологічні межі дослідження охоплюють 1907–1929 рр. Нижня межа пов’язана з першими зборами наукової спільноти на території колишньої Російської імперії, де було вирішено проводити періодичні з’їзди ґрунтознавців та І Міжнародною агрогеологічною конференцією, верхня — з організацією ІІ Міжнародного Конгресу ґрунтознавців на теренах колишнього СРСР. Саме Всесвітні конгреси та, у проміжках між ними, різного рівня конференції, з’їзди й численні наради надавали можливість ґрунтознавцям обмінюватися ідеями, досягати наукового консенсусу й тим самим розвивати та вдосконалювати методологічні й теоретичні основи ґрунтознавства як науки. Наукові дискусії і колективні польові екскурсії, як атрибути міжнародних зібрань, сприяли встановленню найяснішого порозуміння між окремими учасниками і формуванню спільної думки.
Так спільними зусиллями у творчій роботі ґрунтознавчих колективів різних поколінь і країн викристалізовувалися напрями досліджень, наукові положення та гіпотези. Для вивчення та надання більш повної та точної картини розвитку подій матеріал представлено у хронологічному порядку. Цінним джерелом для дослідження стало використання галузевих періодичних видань, специфіка яких полягає в оперативному висвітленні найбільш актуальних як наукових, так і організаційних питань. У вивченні історичних документів першочергової вагомості надавали опублікованим офіційним звітам наукових та громадських організацій, державних установ, а саме, постановам, протоколам, рішенням наукових форумів та нарад – це надало цілісності висвітленню окремих подій, дало змогу уточнити окремі суперечливі місця дослідження, надати результатам пошуку логічності та заповнити прогалини реальним змістом. Матеріал доповнено опублікованими особистими спогадами та враженнями вчених — учасників подій світового рівня. Загалом цитовано 49 оригінальних джерел інформації.
Отже, створення у 1924 р. у Римі Міжнародного товариства ґрунтознавців зумовило необхідність ухвалення важливих рішень щодо організації відповідних галузевих товариств всесоюзного та республіканського рівнів у колишньому СРСР. Значну частину організаційної роботи виконувало, створене з цією метою, Бюро уповноважених ґрунтознавців, у складі якого були й відомі українські вчені.
Найвагомішим вітчизняним форумом залишається Всеукраїнська нарада ґрунтознавців, яка була скликана і проведена під егідою науково-дослідної кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту 28–29 травня 1928 р. у Харкові. Головним рішенням зібрання стало затвердження Статуту новоствореного Українського товариства ґрунтознавців і списку добровільних членів. Подальша діяльність УТҐ у вирішенні проблем агрономічного ґрунтознавства знайшла своє відображення у роботі І Всеукраїнського з’їзду ґрунтознавців, який проходив у Харкові 7–12 травня 1929 р. Широке коло питань, розглянутих делегатами цього форуму, охопило переважну більшість нагальних проблем того часу, які турбували не тільки вітчизняних ґрунтознавців, а й науковців усього світу. У статті розкрито діяльність не тільки провідних українських вчених, таких як Г. Г. Махов, О. Н. Соколовський, Д. Г. Віленський, Г. М. Висоцький, Ф. І. Левченко, В. І. Крокос, М. К. Крупський, але і незаслужено забутих розбудовників УТҐ. Загалом, на шпальта історії повернуто 25 прізвищ українських учених, чиї знання та досвід мали безпосередній вплив на формування системи національної консолідації знань про ґрунти.
Цінним результатом цього дослідження є виокремлення української складової у світовому контексті зародження та розвитку ідеї об’єднання ґрунтознавчої наукової спільноти, а саме, конкретизація процесу еволюціонування сучасної громадської організації — Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків і встановлення фактичної дати його заснування. Аналіз офіційних історичних документів дає підставу стверджувати, що сучасна галузева громадська організація — Українське товариство ґрунтознавців та агрохіміків — член Міжнародного товариства ґрунтознавців (ISSS/IUSS), є правонаступником Українського товариства ґрунтознавців, яке було створене 97 років тому у Харкові, тобто лише на чотири роки пізніше ніж МТҐ/ISSS. Встановлено, що датою створення УТҐ є 29 травня 1928 р., коли одностайним голосуванням було затверджено Статут товариства і перший список його добровільних членів.
Зрозуміло, що вітчизняна ґрунтознавча наука за імперських часів та радянського періоду була вкрай «русифікована», але незворотність змін в історії не лишає нас можливості виокремити українську складову і доповнити пантеон українських вчених-ґрунтознавців, чиї відкриття в питаннях теорії і практики заслуговують на належне місце в царині світових наукових цінностей.
Українська 
English